Панченко Володимир Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Панченко.
Володимир Панченко
Панченко Володимир Євгенович
Панченко Володимир Євгенович
Панченко Володимир Євгенович
Народився2 вересня 1954(1954-09-02)
с. Демидівка, Любашівський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер14 жовтня 2019(2019-10-14) (65 років)
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьполітик, літературознавець, літературний критик, історик літератури, викладач університету, літературознавець
Alma materОдеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузьфілологія
Заклад«Києво-Могилянська академія»
Посаданародний депутат України[1]
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філологічних наук
ЧленствоВерховна Рада України I скликання
Висловлювання у Вікіцитатах

Володи́мир Євге́нович Па́нченко (2 вересня 1954, село Демидівка Любашівського району Одеської області — 14 жовтня 2019) — український літературний критик, літературознавець, письменник, автор відомих статей, монографій, підручників на літературну та історичну тематику, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, член Національної спілки письменників України. Член Українського ПЕН. Народний депутат Верховної Ради України I скликання. Учасник (з 2017 року) ініціативної групи «Першого грудня».

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова у 1975 році.

З 1975 року — аспірант кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР, асистент кафедри російської мови для іноземних студентів, старший викладач, доцент кафедри радянської літератури і літератури народів СРСР Одеського державного університету.

З 1984 року — доцент кафедри української літератури Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. О. С. Пушкіна.

З 1985 року — відповідальний секретар Кіровоградської обласної організації Спілки письменників України.

Член КПРС 1983—1990; депутат Кіровоградської обласної Ради; член Спілки письменників СРСР.

Автор численних праць з історії української літератури, зокрема, «Юрій Яновський» (1988), «Володимир Винниченко: парадокси життя і творчості» (2004), «Неубієнна література» (2007). Його перу належить кілька літературно-критичних книг та сценаріїв документальних фільмів. Намагається дотримуватися трьох принципів: «Під лежачий камінь вода не тече», «Не тримай камінь за пазухою», «Крапля камінь точить»[2].

Шеф-редактор та засновник видання «ЛітАкцент»[3].

Заслужений діяч науки і техніки України (2009)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Публікації

[ред. | ред. код]

Монографії

[ред. | ред. код]
  • Панченко В. Віч-на-віч з епохою / В. Панченко. — К. : Рад. письменник, 1987. — 246 с.
  • Панченко В. Арки і шибениці… : (Драматургія Миколи Куліша) / В. Панченко. — Кіровоград, 1997. — 39 с. : іл. — (Сер. «Урок літератури»).
  •  Панченко В. Будинок з химерами: Творчість Володимира Винниченка 1900—1920 рр. у європейському літературному контексті / В. Панченко. — Кіровоград, 1998. — 271 с.
  •  Панченко В. Морський рейс Юрія Третього / В. Є. Панченко. — Кіровоград: Мавік, 2002. — 146 с. : портр.
  •  Дзеркало: Драматична поема Лесі Українки «Оргія» і роман Володимира Винниченка «Хочу!» / Упор. В. Панченко. — К. : ФАКТ, 2002. — 317 с. : портр. — (Сер. "Літ. проект «Текст + контекст»: знакові літ. доробки та навколо них).
  •  Патетичний фрегат: Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» як літературна містифікація / Упор. В. Панченко. — К. : ФАКТ, 2002. — 341 с. : іл. — (Сер. "Літ. проект «Текст + контекст»: знакові літ. доробки та навколо них)
  • В. Панченко. Неубієнна література: дослідн. етюди / Володимир Панченко. — Київ: Твім інтер, 2007. — 436, [2] с.
  • В. Панченко. Літературна дефіляда. Сучасна українська критика про сучасну українську літературу; Темпора, 2012.
  • В. Панченко. Сонячний годинник. Київ: Темпора, 2013. — 416 ст.
  • В. Панченко. Кільця на дереві. Київ: Кліо, 2015.
  • В. Панченко. Повість про Миколу Зерова. — Київ: «Дух і літера», 2018—624 c. ISBN 978-966-378-631-5 (детальна біографія Зерова, написана за архівними матеріалами із залученням нових, ще не відомих загалу джерел).
  • В. Панченко. Сонячний годинник. 2-ге видання, доповнене. Київ: Темпора, 2019. — 436 ст.
  • В.Панченко. Літературний ландшафт України. ХХ століття. Київ, Ярославів вал, 2019

Упорядковані антології

[ред. | ред. код]
  •  Панченко В. «Так ніхто не кохав…»: десять шедеврів української любовної лірики / В. Панченко. — К. : Веселка, 2008. — 91 с.

Вибрані статті

[ред. | ред. код]
  •  Панченко В. Творчість Володимира Винниченка 1902—1920 років та художні течії початку 20 століття / В. Є. Панченко // Слово і час. — 2000. — № 7. — С. 9-17.
  • Панченко В. «Слайди» із Юрієм Шевельовим: Дискусія. Література плюс / В. Є. Панченко // Кур‘єр Кривбасу. — 2002. — № 154. — С. 120.
  •  Панченко В. «Гофманіада» Володимира Дрозда та «Гоголіада» Юрія Щербака: (два епізоди з історії української літератури кінця 1960-х рр.)/ В. Панченко // Київ. — 2005. — № 12. — С. 144—152.
  • Панченко В. «Діамант дорогий» на роздоріжжі доріг / В. Панченко // Дивослово. — 2005. — № 1. — С. 2-6.
  • Панченко В. «ЛітАкцент» — це некон'юнктурний погляд на літературу / В. Панченко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2008. — № 4. — С. 125—127.
  • Панченко В. «Робінзонада» Юрія Барабаша / В. Панченко // Слово і час. — 2006. — № 8. — С.74-81. — Бібліогр. : 7 назв.
  • Панченко В. П. Тріада Юрія Шевельова // «Український Тиждень», 2010, № 1—2 — С. 114—115)
  •  Панченко В. Від «Білих островів» до «Знака терезів» (Поезія Максима Рильського 1910—1932 рр.) / В. Панченко // Слово і час. — 2006. — № 1. С. 3-14. — Бібліогр. : 12 назв.
  • Панченко В. «Народу гілочка тернова…»: Диптих про поезію Ліни Костенко / В. Панченко. — К. : Веселка, 2005. — 62 с. : портр. — (Сер. «Урок літератури»).
  • Панченко В. «Бо я — українець»: Літературний портрет Володимира Винниченка / В. Панченко. — 3-тє вид. — К. : Веселка, 2008. — 36 с. — (Сер. «Урок літератури»).
  • Панченко В. П. Диптих про втрачену свободу [електронний ресурс] // Наукові записки НаУКМА. — 2013. — Т. 150 : Філологічні науки. — С. 55—63.публікація знаходиться у відкритому доступі
  •  Панченко В. Микола Зеров у «старозтерзаному» Києві (1917—1918) (із майбутньої книжки) / В. Панченко // Слово і час. — 2014. — № 9. — С. 53-67 : фото. — Бібліогр.

Література

[ред. | ред. код]
  • Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник
  • Письменники України : довідник / упоряд. Д. Г. Давидюк, Л. Г. Кореневич, В. П. Павловська. — Дніпропетровськ : ВПОП «Дніпро», 1996. — 397 с. — ISBN 5-7707-9062-8. — С. 227.
  • Володимир Євгенович Панченко [Електронний ресурс] : біобібліографічний нарис / [уклад.: В. Є. Панченко, Т. О. Патрушева] ; редкол. серії: В. П. Моренець, В. Є. Панченко, Т. О. Ярошенко ; Нац. ун-т "Києво-Могилян. акад.", Наук. б-ка. - Київ : НаУКМА, 2014. - 113 с.
  • Semper tiro : збірник на пошану професора Володимира Панченка / [упоряд. В. П. Моренець]. - Київ : Києво-Могилянська академія, 2014. - 454 с., [4] арк. фот. -  До 60-річчя від дня народження Володимира Панченка.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Панченко Володимир Євгенович

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/DEPUTAT1/spisok1.htm
  2. ↑ Володимир Панченко. Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 2 березня 2011.
  3. ↑ http://litakcent.com/2018/06/06/literaturoznavets-volodimir-panchenko-potrebuye-dopomogi/
  4. ↑ Панченко Володимир Євгенович (1954—2019)
українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панченко_Володимир_Євгенович&oldid=43125498